Батьківська академія

Поради психолога батькам

Психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини в здачі ЗНО. Як же підтримати випускника?

Існують помилкові способи, так типовими для батьків способами є гіперопіка, створення залежності підлітка від дорослого, нав'язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, можливостей позитивних сторін дитини.

Підтримувати дитину - значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають немало нагоди, щоб продемонструвати дитині своє задоволення від його досягнень або зусиль. Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними задачами, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити».

Щоб показати віру в дитину, батько повинен мати мужність і бажання зробити наступне:

·      забути про минулі невдачі дитини;

·   допомогти дитині знайти упевненість у тому, що він справитися з даною задачею;

·      пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре».

Підтримувати можна за допомогою дотиків, сумісних дій, фізичної співучасті.

Пам'ятайте основні принципи психологічної підтримки, особливо важливою в період підготовки до іспиту:

·   Надайте дитині увагу (цікавтеся його настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про його потреби).

·  Поклопочіться, щоб удома було щось смачненьке, що любить ваша дитина, це знижуватиме його емоційну напругу (при цьому не зловживайте солодощами і борошняним).

· Залиште йому на період іспитів мінімальний круг домашніх обов'язків, давайте йому зрозуміти, що оберігаєте його.

· Виражайте йому готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

·  Розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви випробовували перед іспитами.

·     Прагніть виражати упевненість в його силах, не лякайте провалом.

· Самі постарайтеся регулювати своє хвилювання і не переносити його на дитину.

 І пам'ятаєте: найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Психолого-педагогічна характеристика підліткового віку

Батькам про підлітків

Підлітковий вік (пубертат) – один із найскладніших та найвідповідальніших періодів становлення й розвитку людини. Це вік допитливого розуму, жагучого прагнення до пізнання світу, пошуку свого призначення в ньому, бурхливої активності, ініціативності, потреби в кипучій діяльності та творчості. Він характеризується багатьма суперечностями, різноманітними фізіологічними та психологічними змінами, кризами тощо, зумовленими переважно невідповідністю між прискореним біологічним (фізіологічним) дозріванням та відставанням психологічного й соціального розвитку.

Під впливом інтенсивнішого функціонування залоз внутрішньої секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що виявляється у підвищеній дратівливості, надмірній образливості, нестриманості тощо. Але цього може не бути, якщо дорослі виявлятимуть чуйність, тактовність і турботу. Поведінка підлітка значною мірою обумовлена тим, як дорослі, зокрема батьки, допомагають йому вирішити внутрішні суперечності.

Дівчата підліткового віку спокійніші, ніж хлопці, дисциплінованіше, відповідальніші, охочіше виконують доручення вчителів, слухняніші, намагаються утвердитися у колективі успіхами в навчанні й громадській діяльності. Цим, зокрема, і пояснюється своєрідний матріархат в учнівському самоуправлінні та багатьох шкільних громадських організаціях.

Статевий розвиток пробуджує цікавість підлітків до осіб протилежної статі й водночас підсилює увагу до своєї зовнішності. Ось чому часто дівчата починають надмірно використовувати косметику, роблять епатажні зачіски, специфічно ставляться до одягу. Хлопці також вигадують різні способи, щоб вирізнити себе серед однолітків.

У підлітковому віці зростає значення дружби й міжособистісних стосунків у колективі однолітків, характерною є специфічна система взаємин із соціальним середовищем, що обумовлює напрям психічного розвитку підлітка. Він багато в чому починає дивитися по-дорослому на світ, більше цінує у людях принциповість, чесність, справедливість, пильно спостерігає за поведінкою дорослих, відчуває будь-які відтінки сімейних стосунків.

У підлітків виникає велика потреба у тому, щоб саме батьки визнали їхню дорослість, їм притаманна чутливість до будь-якої фальші, лицемірства, їхні почуття надзвичайно загострені.

Психологічна криза підліткового віку пов’язана чималою мірою з тим, що у внутрішньому світі молодої людини формується нове явище – «почуття дорослості».

Виникнення «почуття дорослості» має різні психологічні та фізіологічні підстави, наприклад, такі, як розвиток логічного мислення пам’яті, волі, статевий розвиток. Тому можуть виникати конфліктні ситуації, непорозуміння, якщо до підлітка в цей період дорослі ставляться як до дитини, не бачать в ньому рівного собі, гідного, рівноправного співбесідника.

Якщо тиск з боку дорослих посилюється, це відповіднозбільшує опір підлітка. Він шукає вихід із конфліктної ситуації, з психологічного і навіть душевного дискомфорту, а способи виходу обираються ним стихійно. Часто підліток не усвідомлює, чому зухвало поводиться.

Визначають різні напрямки поведінки підлітка з дорослими. Ось три з них:

1.     Заперечення та негативна реакція, часом навіть неадекватно надмірна, до будь-яких спроб дорослих (особливо бабусь, матерів) ставитися до нього як до дитини.

2.     Бравада, гіпердемонстрація перед оточуючими ознак власної дорослості, своїх можливостей.

3.     Пошук нових стосунків із дорослими на рівних, за принципом – «дорослий-дорослий».

У відповідь дорослі намагаються знайти шляхи виправлення (корекції) поведінки підлітка. Ось п’ять найпоширеніших способів (стратегій), які обирають дорослі у стосунках із підлітками:

1.     Авторитарна стратегія – придушення у підлітка «почуття дорослості» будь-якими методами.

2.     Компромісна стратегія – шлях поступок або угод між батьками і підлітком.

3.     Партнерська, демократична стратегія – спілкування з підлітком на рівних.

4.     Стратегія нейтралітету – не втручання у справи підлітка: кожен живе своїм життям.

5.     Полістратегічність – застосування різних стратегій відповідно до ситуацій.

Підліток прагне довіряти батькам, відчувати свою корисність, але трапляються випадки, коли дорослим складно перебудуватись, їм хочеться так само, як і раніше, повчати й опікуватись соєю дитиною. Тоді сім’я перестає бути психологічною опорою для підлітка.

Коли підліток відчуває, що не може довіряти близьким своїх думок , сподівань, сумнівів, то звертається за визнанням до своїх однолітків. Їхні, з погляду дорослих, нескінченні «пусті» розмови, гаяння часу,  у тривалих зібраннях (тусовках), компаніях однолітків, які часом набувають асоціального характеру – усе це пошук розуміння, підтримки, психологічної захищеності, самоствердження, які підліток не одержав у сім’ї. Щоб дорослі нарешті побачили його дорослість, він готовий бути ким завгодно – героєм або хуліганом.

Допомогти дитині  «пом’якшити»  і поступово успішно подолати кризу підліткового віку можна, якщо дорослі знають основні тенденції розвитку підлітка, індивідуальні особливості дитини та психолого-педагогічні принципи впливу на неї. Одним із таких принципів є так звана «провідна діяльність» (це діяльність, яка найактуальніша і найважливіша для розвитку особистості у конкретному віковому періоді).

Ось деякі різновиди діяльності, що мають особливе значення саме у підлітковому віці:

1.     Спілкування з однолітками.

2.     Спілкування з дорослими.

3.     Навчальна діяльність.

4.     Професійна діяльність.

5.     Захоплення, спорт.

6.     Художня творчість.

7.     Самореалізація у випробовуванні власних сил.

8.     Пошук сенсу життя та свого місця у суспільстві.

9.     Пізнання світу дорослих людей.

Якщо підліток задовольняє потребу у вказаних різновидах діяльності, у нього формуються різноманітні життєві навички, необхідні для його адаптації у суспільстві, розвитку гармонійної особистості:

1.                     Набуття нових навичок спілкування на формальному (діловому) і особистісному рівнях. Підліток навчається різних способів спілкування з однолітками, дорослими, молодшими, розрізняє ділові і особистісні стосунки та правила поведінки.

2.                     Усвідомлення підлітком власної індивідуальності, розуміння різноманітності внутрішнього світу інших людей. Він враховує та поважає індивідуальність і неповторність інших особистостей, відкриває внутрішній світ людей і свій особистий.

3.                     Формування різних рівнів само оцінювання, самоконтролю, розвиток критичного ставлення до себе і до оточуючих.

4.                     Виникнення чинника «само» (самостійність у прийнятті рішень, самоконтроль власної поведінки, самоповага, самоусвідомлення). Якщо у підлітковому віці чинник «само» не формується гальмується нормальний психічний розвиток особистості, у підлітка не виробляються навички самостійно приймати рішення та нести відповідальність за них, він важко адаптується серед однолітків.

5.                     Випробовування себе у різних видах діяльності, період спроб і помилок, пізнання та оцінювання власних здібностей, набуття вмінь, пошук «своєї» діяльності.

6.                     Пошук власного місця в колективі, завоювання авторитету серед однолітків та дорослих, соціально-психологічна адаптація до навколишнього середовища.

7.                     Пізнання прекрасного, розуміння мистецтва, духовний розвиток та самовдосконалення.

Вплив самооцінювання підлітка на навчання

Навчання для підлітка – один із головних видів діяльності. Від того, як він навчається, здебільшого залежить його нормальний психічний розвиток. Утім, залежність тут взаємна. Адже нормальний психічний розвиток є важливою передумовою та складовою успішного навчання. У підлітка під час навчання з’являються труднощі й суперечності. Успішність у навчанні пов’язана з усвідомленням дитиною важливості отримання знань, а також залежить і від її зацікавленості навчальними предметами.

Навчити учня навчатися, підтримати інтерес до знань – важливе завдання педагогів і батьків. Велике значення має  сприяння самостійному навчанню дітей, якісному виконанню домашніх завдань, контролю й оцінюванню своєї роботи. Слід сформувати у них інтерес до пошуку нових знань, уміння знайти відповіді на запитання, що їх хвилюють.

Якщо у підлітків не сформоване зацікавлення до навчання, вони неминуче впадають у стан нудьги, апатії байдужості, у них починає формуватися різко негативне ставлення до «нецікавих» предметів. Важливо, щоб старші навчили підлітків ефективних обґрунтованих методів навчання, особливо в період підготовки до іспитів.

Для дівчат та хлопців дуже важливо усвідомити життєву необхідність знань та їх значущість для розвитку особистості. Значну роль у цьому процесі відігріють батьки. Яскравий приклад цього – співпраця батьків і педагогів  з метою формування позитивного ставлення (мотивації) до оволодіння знаннями і навичками.

Психоемоційний комфорт підлітка в багатьох випадках залежить від оцінювання його навчальної діяльності дорослими. Оцінювання для підлітка має різний зміст.

В одних випадках оцінювання дає йому можливість посісти певне місце серед товаришів, заслужити повагу батьків і вчителів, а в інших – реалізувати почуття власної гідності.

Деякі батьки безпідставно вимагають від дитини тільки високих балів. За невиконання їхніх вимог вони карають: забороняють займатися улюбленими справами, не дозволяють спілкування з однолітками. Але це ще більше зміцнює негативне ставлення підлітка до навчання, збільшує прірву нерозуміння і суперечностей між батьками та дитиною.

Часто-густо оцінювання для підлітка пов’язане з такими потребами віку, як самоствердження, самоусвідомлення. Вона впливає і на формування само оцінювання.

Як тільки дитина народжується і починає розвиватися, вона отримує різноманітну інформацію про довкілля. Особа зростає у світі різних думок, суджень, уявлень інших людей стосовно того, якою вона є і якою її хочуть бачити інші. У процесі взаємодії з іншими людьми дитина оцінюється ними, що впливає на формування власних поглядів на своє місце у суспільстві, визнання особистісних якостей, ставлення до успіхів і невдач, критичність, особливості стосунків з оточуючими.

Самооцінювання виникає і формується тільки під час спілкування особи з іншими людьми.

Самооцінювання відіграє одну з провідних ролей у розвитку особистості підлітка, прагненні до реалізації власних здібностей, встановленні контактів з оточуючим світом.

У родині дитина починає усвідомлювати своє місце серед людей, набуває навичок позитивного ставлення до світу, навчається поважати батьків, дорослих, однолітків, себе. Результатом такої взаємодії є виникнення різних рівнів само оцінювання, а саме:

а) завищене – людина завищує свої особистісні якості дуже високо, ставить свої здібності понад усе, збільшує свою значущість, не дотримується соціальних норм поведінки;

б) адекватне – людина реально оцінює свої особистісні якості та гідність, відповідним чином усвідомлюючи свої здібності, позитивні й негативні риси характеру та особливості поведінки;

в) занижене – людина низько оцінює себе, невпевнена у своїх силах, можливостях та здібностях, негативно ставиться до себе, відчуває себе неповноцінною.

У підлітків рівні само оцінювання дуже мінливі й можуть коливатися від найвищого до найнижчого. Цю особливу обставину слід враховувати батькам. Так, для збереження і зміцнення психічного здоров’я та нормальної соціально-психологічної адаптації треба намагатися формувати у підлітка адекватну самооцінку або трохи завищену, тобто навчити дитину поважати себе й оточуючих.

Надмірно завищене само оцінювання може призвести до появи таких специфічних рис характеру, як упереджене ставлення до оточуючих, зухвалість, неприйняття соціальних норм поведінки.

Нарешті, занижене само оцінювання спричиняє поганий настрій, почуття власної неповноцінності, що може призводить до самотності, депресії психічних і соматичних розладів та захворювань, навіть спроби суїциду.

Важливе місце посідає у підлітків само оцінювання своєї зовнішності, зокрема через порівняння себе з еталоном краси, «мужності», «жіночності». Гостре сприйняття вад зовнішності у підлітків зумовлене високою цінністю її у само сприйнятті й міжособистісному спілкуванні. Не випадково зацікавленість своєю зовнішністю посідає у молоді одне з чільних місць.

Часто низьке само оцінювання зовнішності впливає на формування низького само оцінювання інших особистісних якостей (соромляться відповідати перед класом, брати участь в масових заходах).

Батькам потрібно допомогти дитині усвідомити, що різноманітні недоліки та вади зовнішності – явище тимчасове, перехідне, як  і сам підлітковий вік. Стаючи дорослими, люди починають розуміти, що найголовнішими людськими цінностями є не зовнішня краса, а внутрішня привабливість людини, її багатий внутрішній світ, гідність, духовна зрілість.

Дорослі мають враховувати високу значущість для підлітків їх вигляду, розуміти, що надмірна увага до своєї зовнішності у цьому віці – природне й нормальне явище.

Упевненість у вашій любові та підтримці допоможе дитині сформувати і зберегти психічне здоров’я у цей складний пубертатний період. Підліток спокійно і радісно підкориться вашій волі, якщо ваш авторитет тримається не на силі, а на повазі.

Поради батькам.

1.     Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей. Нормальний сон і відпочинок зменшить навантаження на  нервову систему.

2.     В екзаменаційний період дуже важливе харчування. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, моркві, ожині, горіхах. Суниця, банани допоможуть зняти стрес і підвищити настрій. Корисні родзинки, у них багато калію, який зміцнює нервову систему. Збільште порції споживання їжі за рахунок фруктів, овочевих салатів. Шоколад теж підвищує життєвий тонус, нормалізує артеріальний тиск.

3.     Не забувайте і про те, що не всі люди однакові: сову» важко примусити працювати зранку, а «жайворонок» навряд чи буде засиджуватися до 2-3 години ночі.

4.     Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв’язувати їх. Займіть позицію «друга» для своїх синів та дочок. Підбадьорте їх, хваліть за те, що вони роблять добре.

5.     Спробуйте створити позитивний психологічний клімат у сім`ї. Дитина має почуватися комфортно.

6.     Зменшить перегляд телепередач. Переконайте дітей – життя без телевізора є.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

Дорогі мамо і тато! Для того щоб я виріс здоровою і щасливою людиною, мені дуже потрібно, щоб ви пам'ятали про те, що для мене важливо і необхідно вже зараз.

1. Любіть мене і не забувайте виражати свою любов (поглядом, посмішкою, дотиком). Любіть мене просто за те, що я є, і я стану ще кращим. Піклуйтеся про мене.

2. Не бійтеся проявляти ваші батьківські вимоги до мене. Я повинен знати межі дозволеного.

3. Не порівнюйте мене з іншими. Я маю право бути іншим, і я єдиний такий на всій землі, неповторний.

4. Більше думайте про те, які почуття я переживаю, ніж про те, як я поводжуся. Часто моя поведінка залежить від мого емоційного стану.

5. Я дуже вас люблю і завжди хочу, щоб Ви мене любили. Тому не засмучуйтеся, коли я дратуюся і злюся на вас, коли вередую або кричу. Мої відчуття, як і ваші, змінюються. Можливо, я хочу, щоб ви більше звертали на мене увагу.

6. Не робіть для мене те, що я можу зробити сам. Я відчуватиму себе маленьким і не захочу зростати. Продовжуватиму вимагати, щоб ви обслуговували мене.

7. Не звертайте надто багато уваги на мої погані звички. Зайва увага, а особливо заборона, лише сприяють їх закріпленню. Краще допоможіть мені усвідомити, у чому їх шкода для мене.

8. Ніколи не обзивайте мене. Це боляче ранить мене, здається, що я найгірший на світі і мені ні для чого робити щось хороше. Тоді руйнуються всі мої надії, і я не вірю в себе. Це впливає на мою самооцінку. Як я зможу виправдати ваші очікування відносно мого майбутнього, якщо я так і не навчуся любити себе?

10.Не бийте і не принижуйте мене. Я виросту і мститиму всьому світу, караючи себе і своїх дітей, роблячи вас нещасними. Мені не хочеться жити у злому і непривітному світі, тому не бийте мене зараз, від цього я не стану кращим.

11.Пред'являйте вимоги, які відповідають моєму віку, тоді я зможу їх виконати.

12.Дайте мені право на помилку і не заставляйте мене вважати, що мої помилки -злочини. Усі люди можуть помилятися. Ніхто не досконалий.

12. Не вимагайте від мене пояснень щодо моєї поганої поведінки. Інколи я сам не знаю, чому зробив те або інше. Краще допоможіть мені усвідомити, чим це погано і чим шкодить мені і оточуючим.

13. Знайдіть час і вислухайте мене. Інколи мені, дуже хочеться розповісти про себе і про мої проблеми.

14.Не викликайте у мене відчуття провини і не говоріть: «Через тебе в моєму житті нічого не складається! Через тебе в домі лише сварки!». Адже я не відповідаю за проблеми дорослих.

15.Пам'ятаєте, що я багато чого вчуся у вас і хочу бути схожим на вас.

16.Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

17.Будьте зі мною щирими, завжди і у всьому: коли виражаєте свої відчуття, коли слухаєте мене, коли робите зауваження та ін. Якщо схвалюєте - схвалюйте щиро. Радійте щиро. Якщо ви говорите і думаєте одне, а відчуваєте зовсім інше - я це бачу і відчуваю невпевненість у собі.

18.Будьте готові сприймати мене як особу окрему від вас і не схожу на вас.

19.За прояв моїх почуттів не хваліть і не лайте мене, допоможіть мені усвідомити, що почуття просто є і відчувати їх може кожен, відчувати не забороняється і не соромно.

20.Даруйте мені щодня хоча б півгодини часу свого життя, і хай ці півгодини належатимуть лише мені: ні про кого і ні про що не думайте в цей час, окрім мене. Цим ви заповните мій емоційний вакуум, і я буду твердо впевнений у тому, що ви мене любите і я вам потрібний.

21.Не робіть мені зауважень у присутності інших. Поговоріть зі мною про це наодинці.